Мій сайт

Мета уроку: вивчати засоби творення художньої реальності в літературі модернізму, літературі «потоку свідомості» зокрема; розвивати навички аналізу тексту шляхом дослідження його стильових особливостей; виховувати інтелектуальну, естетичну співтворчість у сприйнятті тексту; увагу до глибинних порухів душі особистості.

Теорія літератури: «потік свідомості», есе, фрагментарність, ременісценція.

Обладнання: портрети Джеймса Джойса різних часів, репродукції шедеврів живопису, що ілюструють текст твору, фотографії пам’ятників Джеймсу Джойсу в різних містах Європи, ноктюрн Клода Дебюссі «Сирени».

Випереджальне завдання: прочитати есе «Джакомо Джойс», групі дослідників живопису підібрати репродукції картин відомих художників, що ілюструють текст твору, групі дослідників історії літератури підготувати повідомлення про Джакомо Казанову та історію створення есе «Джакомо Джойс», створити власні ілюстрації до твору.

Провідні методи і прийоми навчання: евристична бесіда, вибіркове коментоване читання з елементами порівняння оригіналу з різними варіантами перекладу, відповіді на проблемні питання, укладання схем і таблиць, застосування ілюстративного матеріалу.

Хід уроку

Вступне слово вчителя на фоні затихаючого ноктюрну Клода Дебюсcі «Сирени». Буремне ХХ століття в мистецтві модернізму почалось з відчуття всезагального розчарування, песимізму і гнітючої безвиході. Але кохання вічне. Література всіх часів і народів розповідає нам про кохання. Джеймс Джойс представляє літературу зрілого модернізму. Ви прочитали твір Джеймса Джойса «Джакомо Джойс». Сформулюйте основну тему твору. Відповідь учня. З перших рядків твору відчувається, що «Джакомо Джойс» – це твір про кохання.

Слово вчителя. Завданням уроку буде дослідити способи відображення внутрішнього світу людини, її почуттів, у літературі «потоку свідомості». Завдання уроку вивішується вчителем на дошці.Оголошення теми, мети та епіграфу уроку. ( Запис у зошит теми і епіграфу уроку.) Глибоко зрозуміти і відчути письменника допомагає дослідження стильової своєрідності його творів. Сутності психологічного есе «Джакомо Джойс» і духу творчості Джойса достатньо точно відповідають слова Бориса Пастернака: "Во всем мне хочется дойти до самой сути..." Слайди 1,2)

І. Актуалізація опірних знань. 1. Розказати про життєвий шлях Джеймса Джойса. 

·З якої родини походив письменник, яку освіту здобув? (Слайд 3)

·Як складалась доля письменника після закінчення навчання? (Слайд 4)

·Розказати про світоглядні позиції Джойса. (Слайд 5) 

·Розказати про останні місяці життя письменника. (Слайд 6)

Коментар вчителя (Слайди 7,8). Земляки високо цінують Джеймса Джойса, дбайливо зберігають пам’ять про нього. В Ірландії існує музей Джойса, що розташований у вежі. Вона знаходиться за 13 миль на південь від Дубліна. Тут письменник жив 6 днів у 1904 році, коли гостював у свого друга Олівера Гогарті. Саме з опису цієї вежі починається роман «Улісс» і в ній відбувається дія першого розділу твору. Одна з кімнат відтворена в тому ж вигляді, в якому описана в книзі. У колекції музею зберігаються оригінальні меблі з часу відвідин Джойса, зокрема, ліжко, на якому він спав, а також його листи, численні фотографії, посмертна маска Джойса, особисті речі письменника та рідкісні видання його творів. Підсумувати все сказане можна словами Євгена Маланюка, що співзвучні з життям і творчістю Джеймса Джойса.

Завжди напружено, бо завжди – проти течій.
Завжди заслуханий: музика, самота.
Так без шляху, без батька, без предтечі.
Так – навпростець – де спалює мета.

4. Перед тим, як ми розпочнемо аналіз твору, давайте пригадаємо, що таке есе?

ІІ. Вивчення нового матеріалу. Повідомлення учнів-дослідників літератури про історію створення есе «Джакомо Джойс». (Слайд 10)

Слово вчителя. Дослідження твору ми почнемо з його назви. Джакомо – це італійський варіант імені Джеймс. Отже в назву твору винесено ім’я автора. Таким чином, прототипом головного героя є сам Джойс. Це ще раз підкреслює, що твір має автобіографічні риси. Історія знає відомого італійця з ім’ям Джакомо. Це всесвітньо відомий Джакомо Казанова

Повідомлення учня-дослідника історії літератури про Джакомо Казанову. Поетапна демонстрація слайду. Протягом доповіді учня клас робить необхідні нотатки за допомогою вчителя. (Слайд 10 демонструється поетапно).

Слово вчителя. На початку уроку ми повторили біографію Джойса. Які спільні риси можна знайти в долях Казанови і Джойса? Відповіді учнів, укладання схеми-порівняння схожих біографічних відомостей Джакомо  Казанови і Джеймса Джойса. 

Слово вчителя. Як ми вже сказали, назва твору свідчить про те, що прототипом головного героя є сам Джойс. Отже, в творі будуть відображені думки і почуття автора, митця, письменника. В порівнянні себе з Джакомо Казановою є певна доля самоіронії Джойса, адже любовні пригоди Казанови були успішними, а почуття, зображені в есе, принесуть головному герою біль розчарування. Ми сказали, що психологічне есе «Джакомо Джойс» представляє літературу «потоку свідомості».

·Розкрити поняття «потік свідомості».

·Назвати стильові домінанти літератури «потоку свідомості».

- Автор – головний герой твору, що обумовлює суб’єктивний спосіб

зображення, використання внутрішнього монологу як структуро

творчого елементу;

-  людина постає самотньою, відчуженою;

- ображення внутрішнього світу людини мистецтва, закоханої людини;

- домінування ліричного начала, увага до емоційно-стишених психологічних станів, півтонів;

-  увага до деталей, які стають самоцінними, самодостатніми;

-  асоціативний принцип конструювання тексту;

- фрагментарність (мозаїчність) сюжету, композиції, використання «пошматованої» фрази;

-  синестезія відчуттів.

Доповнення вчителя. Відомий письменник постмодернізму Умберто Еко відзначає ознаку стилю Джойса: «письменник лише фіксує певні речі і не виносить ніякого присуду, не висловлює ніякої оцінки зображуваному». Виходячи з цих стильових домінант, ми будемо аналізувати есе «Джакомо Джойс», досліджувати способи відображення внутрішнього світу людини, її почуттів у літературі «потоку свідомості».

Повторимо, хто є головним героєм твору? Відповідь учнів. Це закоханий митець, прототипом якого є сам автор, що переживає історію кохання з нещасливим кінцем. Саме тому оповідь суб'єктивна, а ім'я героя співпадає з іменем автора. Саме автор розповідає про свої почуття і відчуття.

Коментар вчителя. Це відповідає стильовим домінантам «потоку свідомості».

·Що ми дізнаємося про героя твору? Відповідь учнів. В творі міститься згадка про доньку героя, згадується ім'я Нора, а саме так звали дружину письменника. Бачимо автобіографічні риси у творі. Отже, герой має сім’ю, до того ж він набагато старше дівчини, яку кохає. Про це свідчить обігрування словосполучень «середні віки» стосовно історії і «середній вік» стосовно героя твору: «Мовчазний середній вік, ніч, морок історії». В творі перед нами письменник. Наприкінці твору ми зустрічаємо фразу «Пиши про це…», з якою Джойс звертається до самого себе.

Коментар вчителя. Ми з’ясували, що героя твору «Джакомо Джойс» можна до певної міри ототожнити з самим автором. Я пропоную вашій увазі декілька портретів Джойса.

· Який з них, на вашу думку, може стати ілюстрацією до есе? Відповідь мотивуйте. (Слайд 11)

·З чого починається оповідь в творі? Зачитайте. Відповіді учнів. Оповідь починається з питання «Хто?» Далі йде фрагментарна розповідь про героїню есе. Йдеться про жінку, вбрану в хутро, сором’язливу, з лорнетом, з «рвучкими» (тричі) рухами (ця рвучкість асоціативно нагадує пташку). «Хто? Бліде обличчя в обводі густого пахкого хутра. Руки сором'язкі і нервові. Вона послуговується лорнетом. Атож: говорить рвучко. Сміється рвучко І так само рвучко стріпує повіками.» «Високі каблучки вистукують пустку на лунких кам'яних сходах… Стукіт-тукіт каблучків, різкий та пустий звук.»

Відомо, що почерк характеризує людину. «Письмо павутинчасте, подовгасті і витончені літери, в яких тиха зневага і упокореність: молода особа непересічного походження.» У цій цитаті витонченість героїні, вона сповнена протиріч, адже в ній і зневага і покірність, а ще вона вище за автора за соціальним станом: «молода особа непересічного походження».

·Яка вона, кохана автора, як автор зображує її? Відповідь учнів. Це молода дівчина. «Вона ступає за матір’ю незграбно і граційно, кобилиця веде своє кобилятко» (дівчина оточена увагою родини).

Автор щодо коханої застосовує епітети: ніжна, гнучка і худа шия, прегарна голівка, тендітна і округла; метафори: снігопушинка, шпори розпещеної пташки (черевики, вона розпещена, бо виросла в піклуванні і статку), він називає її пташка («щебече щаслива пташка»), курочка, сніжинка, горобець, зоряна змія (натяк на таємничість і, можливо, на підступність). «Молоденька курочка налякана… вона плаче за своєю мамою, огрядною куркою» (слухняна донька).

·Які відчуття поєднуються в образі героїні? Відповідь учнів. Слухові образи (звук підборів), запахи, візуальні образи у вигляді кольорів («бліде обличчя, снігопушинка – сніг білий (білий колір – символ чистоти, незайманості; «надмогильне волосся» – можливо, чорне; темні очі: «очі антилопи» (темні, гарні, сумні), «довгасті повіки зненацька здригаються: пекуча голка погляду тремтить та жалить з фіолетових зіниць» (в перекладі Семківа). Є ще тактильні відчуття (хутро).

Коментар вчителя. «Velvet iris» (в оригіналі) «оксамитові очі» (в перекладі Доценка і в цьому варіанті не стільки колір, а тактильне відчуття, асоціативний ряд – м’який, теплий, ніжний, лагідний, гарний погляд). В російських перекладах зустрічаємо такий варіант «velvet iris»: «бархатный ирис» ((Машинян), «бархат глаз» (Кіасашвілі). Ці варіанти підтверджують асоціативний ряд, що вже виник в нашій уяві.

·Яку стильову домінанту «потоку свідомості» ми спостерігаємо в описі коханої героя? Відповідь учнів. В зображенні коханої автор використовує синестезію (поєднання) слухових, зорових, тактильних відчуттів і навіть приєднує пахощі.

·Яким є перше враження героя від дівчини? Відповідь учнів. «Мене підносить на легкій хвилі беземоційної мови: Сведенборґ, псевдо-Ареопаґіт, Мігель де Молінос, Йоахім Аббас. Хвиля спадає. Її класна приятелька, вигинаючись гнучким тілом, муркоче безкостою віденською італійщиною: Che coltura! Довгі повіки стріпуються – жалке вістря оксамитових очей опікає і тремтить.»Ліричного героя підхоплює хвиля почуттів, хоча він читає звичайну лекцію (беземоційна мова). Погляд дівчини пронизує його «вістря очей опікає». На початку твору між героєм і дівчиною існує певна прохолода: «Зимне повітря в замку, кольчуги на стінах, масивні залізні шоломи над закрутами гвинтових баштових сходів.»

·Які зміни у стосунках ми спостерігаємо далі? Відповіді учнів. «Обвислі криси капелюшка затінюють її силуваний усміх. Тіні миготять на… обличчі, опеченому гарячим кремовим світлом, сірувато-сизі тіні під вилицями, пасма жовткової жовтизни на вологому чолі.» Кольори стають теплішими. «Квітка, що вона дала моїй доньці. Благенький дарунок, благенька дарувальниця, благеньке синьожильне дитя.» (В перекладі Доценка) В оригіналі: «A flower given by her to my daughter. Frail gift, frail giver, frai blue-veined child».

Коментар вчителя. У перекладі Семківа вжито епітет «тендітний»: «Квітка, подарована нею моїй дочці. Тендітний подарунок, тендітна дарувальниця, тендітне блакитновенне дитя». В російських перекладах Кіасашвілі і Машиняна вжито епітет «хрупкий»: «Цветок, подаренный ею моей дочери. Хрупкий дар, хрупкая даритель, хрупкий ребёнок с голубыми венами.» (Машинян) Тут ми бачимо натяк автора на свій вірш «Квітка, дана моїй донці», написаний в Трієсті у 1913 році. Учні читають вірш в оригіналі і перекладі. 

Коментар вчителя. Ліричний герой поетизує кохану, ставиться до неї з ніжністю, її краса, витонченість і тендітність для нього – це дарунок.

·Які літературні асоціації викликає дівчина у автора?Відповідь учнів. Беатріче Данте («…так ступала вона у Данте, проста і горда»), і «Беатріче, дочка Ченчі», героїня драми Персі Біші Шеллі «Ченчі», «діва єрусалимська» (цитата з біблійної «Пісні над піснями царя Соломона»), натякає автор також на свій вірш.

·Як називається такий художній засіб? (Ремінісценція) В творі «Джакомо Джойс» бачимо також численні посилання на твори самого Джойса, Шекспіра, Ібсена. 

Слово вчителя. Наш дослідник живопису дібрав серед полотен ті, що можуть проілюструвати героїню твору.

Повідомлення учня-дослідника живопису. На мій погляд, ліричній героїні Джойса, відповідає галерея жіночих портретів Поля Сезана: в них є імпресіоністична розмитість і загадковість образу героїні, крислаті капелюшки, їх обличчя зображено «в обводі густого пахкого хутра». Юність і утаємниченість спостерігається в жіночому портреті Ренуара. Джойс не змальовує конкретних рис зовнішності своєї коханої. Ми знаємо про неї лише те, що вона юна, тендітна, виточена. Саме цьому відповідає жіночий портрет сучасної англійської художниці Лаури Вессон. (Добірка репродукцій жіночих портретів, що демонструє учень-дослідник.)

·З чого починаються стосунки між героями? Відповідь учнів. «Вибігаю хутко з тютюнової крамниці і кличу її на ім’я. Вона обертається і, спинившись, слухає мої метушливі слова про уроки, години, години, уроки: і повільно її бліді щоки запалюються привітним опалевим рум’янцем. Ні, ні, лиш не лякайся!» Зображено першу розмову між закоханими.

Коментар вчителя. На минулому уроці ми повторювали елементи сюжету твору і підготували таблицю. Під час аналізу твору ми повинні її заповнити: знайомство з героїнею – це експозиція, перша розмова – зав’язка стосунків. Поетапне заповнення таблиці за допомогою слайду 12.

·Як розгортається дія твору? Відповідь учнів. З внутрішніх монологів героя ми дізнаємося, що закохані подорожують з місця на місце. Про це свідчать пейзажні замальовки, що зустрічаються в творі. Тут згадуються Трієст, Лондон, Париж.

Слово вчителя. Наступний дослідник живопису підбирав репродукції картин, що ілюструють пейзажні замальовки есе.

Повідомлення учня-дослідника пейзажного живопису. «Чисте повітря на гірській дорозі. Вільготно пробуджується Трієст: вільготне сонячне світло над хаотичним скупченням черепахуватих дахів, покритих брунастою черепицею…» Трієст у цій цитаті зображено немовби зверху. Перед нами розкинулось південне залите сонцем місто. Такому настрою відповідає картина сучасного російського художника Олександра Зайцева «Аспермонт. Французька Савоя». Похмурій тональності зображення Лондона відповідає картина Клода Моне «Міст Ватерлоо. Лондон»: «Тут очі, розчахнуті з мороку жаги, захмарюють проблиск передсвіту». «Над світанковим Парижем поволока вогкого весняного ранку, в якій пливуть слабкі запахи… тільки-но пробуджені сталево-сині води студять мені серце... Темно-рудуватий морок у просторому храмі з химерною ліпнявою. Холодно, як того ранку…» Цій пейзажній замальовці більш за все підходить картина Клода Моне «Руанський собор». (Демонстрація пейзажних репродукцій)

· Коли напруження оповіді досягає найвищої точки? Відповідь учнів. Напруження досягає апогею, коли описана хвороба дівчини і хвилювання героя за неї.

·Чим закінчується оповідь? Відповідь учнів. Почуття вичерпано, колишні закохані тепер окремо один від одного. Вони зустрічаються лише випадково. «Виходячи з будинку Раллі, я раптом натикаюсь на неї, коли ми обоє подаємо милостиню сліпому жебракові. У відповідь на моє несподіване вітання вона відвертається й ховає чорні василіскові очі».

·Яким є вихід митця з душевної драми, що він переживає? Відповідь учнів. Письменник від розчарування в коханні тікає в творчість: «Пиши про це…». В цьому він знаходить спасіння від душевного болю. 

·Які особливості композиції ви помітили, читаючи твір? Відповідь учнів. Композиція твору незвична, уривчаста, мозаїчна.

Коментар вчителя. Ми бачимо, що композиція твору відповідає стильовим домінантам «потоку свідомості». В рукописі твору є ще одна особливість, котра зберігається майже у всіх його публікаціях: між абзацами є пропуски різного розміру.

·Як змінюється характер цих пропусків протягом твору? Відповідь учнів. В кінці твору пропуски зменшуються, майже зникають.

·Чому автор написав твір саме так? Відповідь учнів. Евристична бесіда під керівництвом вчителя. Здається, що автор навмисне залишив пусті місця, щоб згодом дописати свої думки. Здається, що він поспішав висловити свої почуття. Ці прогалини підкреслюють мозаїчність композиції. Пропуски зникають наприкінці твору, коли напруга почуттів зростає. Автор неначе поспішає висловити свої почуття, передати свій біль. Можливо, ці прогалини автор залишає для того, щоб читач вступив у співтворчість з ним, дописав свої думки і враження.

Коментар вчителя. Ми бачили, що твір Джойса надзвичайно багатий на замальовки, кольори. Навіть елементи сюжету асоціативно пов’язані з кольорами. Цей літературний твір надзвичайно нагадує живопис.

·Які ще уривки, що нагадують полотна живопису, ми зустрічаємо на сторінках есе? Відповідь учнів. Є епізод, котрий нагадує нам натюрморт: «Торгівці розклали на своїх вівтарях перші фрукти: зеленуваті ще цитрини, пацьоркові вишні, безстрамно розчервонілі персики зі стріп'ям листочків.»

Коментар вчителя. Ще один дослідник живопису підібрав репродукції картин до цього епізоду.

Відповідь учня-дослідника живопису. Цей епізод найвдаліше ілюструють репродукції картин фламандського художника 17 століття Франса Сейдерса. Яскраві кольори цих полотен відповідають пістрявому натюрморту у творі Джойса. (Добірка репродукцій натюрмортів.)

Коментар вчителя. Поряд з живописними епізодами на сторінках есе зустрічаються численні згадки про музичні твори і композиторів. Серед них Джузеппе Габетті, Роджеро Леонковалло, Джон Давленд та інші. Фрагментарній будові есе «Джакомо Джойс» відповідає імпресіоністична музика Дебюссі. Саме у супроводі цієї музики протягом декількох хвилин напишіть невелику ліричну замальовку на тему:

«Серце, пройняте болем і смутком…» (Кохання в есе Джеймса Джойса «Джакомо Джойс»). Тема ліричної замальовки вивішується на дошку вчителем. Звучить ноктюрн Дебюси «Сирени». Учні зачитують мініатюри (Дехто замалбвав свої враження).

ІІІ. Узагальнення і систематизація вивченого.

·Чому есе «Джакомо Джойс» вважається написаним у стилі «потоку свідомості»? Відповіді учнів.

В творі немає послідовного викладу подій, об'єктивно виписаних сюжету і образів.

Композиція твору фрагментарна, зв'язок між частинками тексту реконструюється читачем асоціативно, шляхом співтворчості з автором.

Головним героєм є закоханий митець, прототипом якого є сам автор, що обумовлює суб'єкивність оповіді.

Через внутрішній монолог героя передано психологічний стан закоханої людини.

В творі домінує ліричне начало, велика увага приділяється деталям.

В зображенні письменником коханої, у відображенні світу бачимо синестезію (поєднання) відчуттів.

· У чому ж особливість зображення почуття у творі «Джакомо Джойс»? Написаний у вигляді низки фрагментів, він є своєрідним художнім щоденниковим літописом історії одного кохання, переживань, асоціацій, спогадів героя.

Фрагменти, з яких складається есе, фіксують окремі миті любовних взаємин, віддзеркалюють спалахи почуттів героя, відтворюють різні ракурси образу коханої. Вони передають нервовий ритм кохання від його перших кроків до вичерпаності почуттів.

Заключне слово вчителя. Сьогодні на уроці ми вивчали геніальний твір світової літератур – есе Джеймса Джойса «Джакомо Джойс». В ньому передано вир почуттів, звучить музика, буяють фарби. Ми проаналізували засоби відображення кохання в літературі «потоку свідомості», особливості зображення внутрішнього світу людини в літературі модернізму.

Домашнє завдання. Створити власне есе в стилі «потоку свідомості» на запропоновані теми: «Осінь у рідному місті»,  «Мені вже 16…»,  «Ця мелодія викликає стільки почуттів…» Теми творів вміщено на роздатковому матеріалі