Мій сайт

Мета заходу: формувати емоційно-ціннісне ставлення до мистецтва і власну систему життєвих цінностей, толерантне ставлення до культури інших народів, розвивати творчі здібності, стимулювати бажання поглиблювати свої знання, виховувати вміння розуміти красу. 

Звучить музика (Поля Моріа, «Історія кохання»). (Слайд 1)

Біля сцени працює майстерня скульптора.

Ведучий (виходить із залу і піднімається на сцену). Що може зробити людину щасливою? Краса, правильні пропорції, чудовий пейзаж, справедливість, гроші…? Що здатне наповнити нашу душу емоціями, теплом, радістю або смутком? Про яке почуття століттями складають вірші, пісні, будують палаци, парки, створюють світові шедеври художнього мистецтва? Навіть сьогодні, на початку ХХІ століття вчені намагаються знайти причини зародження цього дива – Кохання. На фоні затихаючої музики ведучий читає уивок вірша І.Северяніна «Любовь – беспричинность» до слів: "Корабль отплывает куда-то. Я буду на нем!"

На фоні тихої музики на сцену виходить дівчина і хлопець в українських національних костюмах. 

Дівчина. Наш корабель відправляється на пошуки дива, яке називають коханням. На нас чекають сім чудес кохання. Сьогодні ми маємо можливість подорожувати різними країнами і побачити неперевершені творіння природи і рук людських, появу яких надихнуло кохання. Чудернацькі контури скель, таємничі провалля навіювали образи та сюжети і були джерелом легенд. (Слайд 2)

Хлопець. Всі захоплюються красою Швейцарії, що розташована у центрі Європи. Не сумуйте, якщо вам не вдалося там побувати, бо є на українській землі своя Швейцарія. Дивовижний поліський пейзаж, де поміж високих скелястих берегів тече гомінкий Случ, називають «Надслучанською Швейцарією». Чимало легенд про кохання пов’язано з назвою тої чи іншої місцевості. Ось послухайте.

Дівчина. Колись давно у лісових хащах зустрілися дівчина й хлопець. Покохали один одного. Але дізнався про це батько дівчини. Розгніваний князь заборонив дочці зустрічатися з бідним хлопцем й посадив її у найвищу вежу замку. Однак уночі дівчина й хлопець ставали соколами і вилітали на побачення над річкою Случ.

Хлопець. Довідавшись про це, старий князь прокляв молодят. Вони навіки залишилися птахами й оселилися в горах, які відтоді стали називати Соколиними. Поетична назва цієї місцини пов’язана з красивою, але трагічною легендою про кохання. Соколині гори навіть були внесені в список претендентів у проекті «Сім чудес України».

Учень. Любить – это прежде всего отдавать.

Любить – значит чувства свои, как реку,

С весенней щедростью расплескать

На радость близкому человеку.

(Уривок з вірша Эдуарда Асадова «Слово о любви»)

Тихо звучить єврейська музика.

Учениця. Легенди покликані допомогти краще пізнати країну, зацікавити, допомагають повірити в перемогу добра над злом. Світова культура зберігає чимало зворушливих легенд про кохання. Біблійська легенда про неймовірне кохання мудрого царя Соломона і прекрасної пастушки Суламіфь хвилює митців різних епох. Не залишила вона байдужим і видатного російського письменника ХІХ століття Олександра Купріна.

Інсценізація уривку з твору О. Купріна «Суламіфь». (від слів: "Царь Соломон не достиг ещё среднего вораста..." до: "Любовь же бедной девушки из виноградника и великого царя никогда не пройдет и не забудется, потому что крепка, как смерть, любовь, потому что каждая женщина, которая любит, – царица, потому что любовь – прекрасна!", Ролі: автор, цар Соломон, пастушка Суламіфь.)

Звучить пісня у виконанні вчителя «Любов і смерть»

Учень. (Слайд 4). Із прадавніх часів в епоху середньовіччя, із величного Єрусалиму в сонячну Італію. Лише три зустрічі поета з дівчиною залишили згадку у світовій поезії про найдивовижніше почуття. Дантові сонети, присвячені Беатріче, стали справжнім поетичним скарбом, який зібрано у книзі «Нове життя».

Читець читає уривок з вірша Ю. Зерова «Беатріче»: "Ти вся ще провесна, о Беатріче!"

Учениця. Я знаю, що серця не зупиняються без цього почуття, але я також знаю, що життя без кохання втрачає цінність і смисл.

Учень-екскурсовод. Наш корабель мандрує в чарівну країну на Сході у пошуках казкового кохання. (Слайди 5, 6)

Учень-екскурсовод. Пам’ятник-мавзолей Тадж Махал – це загадка великого кохання. Історія появи його схожа на казку про кохання мусульманського короля Великих Моголов Шаха Джахана і красуні Мумтаз Махал. В перекладі ім’я дівчини означало «Прикраса палацу». Легенда розповідає, що Джахан якось випадково побачив дівчину на ярмарку і закохався. Вони одружилися і прожили 17 щасливих років. Вірна дружина була поряд із коханим і на полі бою, і на бенкетах. Але доля була жорстока, Мумтаз Махал не стало. Життя без коханої втратило сенс і радість. В пам’ять про красуню дружину наказав Шах Джахан побудувати в Агрі мавзолей, який мав стати символом краси і кохання.

Учень-архітектор. Тадж Махал є одним з семі чудес світу. Кращі зодчі та архітектори з Персії, Самарканда, Венеції, Турції та Індії будували мавзолей з 1630 до 1653 року. Легкий, як ранкова пісня, чистий наче гірське джерело. Архітектурний ансамбль вражає плетивом і легкістю. Поверхня усипальні інкрустована дорогоцінним камінням, що створює неповторну гру світла. Висота Тадж Махала разом із куполом майже 74 м. По кутах мавзолею височіють чотири мінарети. Білим мармуром сяють під променями сонця стіни Тадж Махала, які викладені з полірованого напівпрозорого мармуру з інкрустацією із самоцвітів. Навколо мавзолею є декоративний парк з озерами, фонтанами і каналами. Мавзолей Тадж Махал вважається кращим прикладом архітектури стилю Муча, який поєднує в собі елементи перського, індійського та ісламського архітектурних стилів. У 1983 році мавзолей Тадж Махал був названий об’єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Читець виконує уривок вірша Едуарда Асадова від слів: "Любовь - беспричинность" від слів: "Любить – это только глаза открыть" до слів: "На все хорошее на земле!"

Тихо звучить східна музика. Демонстрація слайдів 7,8.

Учень-екскурсовод. Із заморських країн ми знову повертаємося в українські землі. Перлина Південного Криму, куточок Азії в Україні – Бахчисарай. Саме тут ми відвідаємо історико-архітектурний пам’ятник світового значення – Бахчисарайський палац. У перекладі з татарської означає «сад-палац». У минулому він був головною резиденцією ханської династії Гіреїв – правителів Криму. Саме тут вирішувалися важливі політичні, економічні та культурні питання. На території Бахчисарайського палацу є одна усипальниця, яка розташована в саду за Південними воротами, віддалік від усіх палацових споруд, напевно, щоб ніхто не турбував вічний сон Діляри-бікеч – улюбленої дружини хана Крим Гірея. Про це кохання ходять легенди. Одна з цих легенд розповідає, що хан Крим Гірей – видатний правитель та безстрашний воїн – на схилі років покохав красуню-князівну на ім’я Діляра. Достовірних відомостей про дівчину не збереглося. Це пізнє кохання стало для хана найдорожчим, що він колись мав у своєму житті. Однак його щастя було недовгим: прекрасна князівна передчасно померла. Невтішний хан наказав майстрові Омеру створити так, щоб камінь крізь століття проніс його горе та страждання, щоб він плакав, як плаче його серце.

Учень-оповідач.

Спросил мастер Омер Крым-Гирея:

- Хороша была девушка?

- Она была молода, прекрасна, как солнце, изящна, как лань, кротка, как голубь, добра, как мать, нежна, как утро.

Долго думал Омер: как из камня сделаешь слезу человеческую?

- Из камня что выдавишь? – сказал он хану. – Молчит камень. Но если твое сердце заплакало, заплачет и камень. Если есть душа в тебе, должна быть душа и в камне…Хорошо, я сделаю. Люди узнают, какими бывают мужские слезы.

На мраморной плите вырезал Омер лепесток цветка, один, другой… А в середине цветка высек глаз человеческий, из него должна была упасть на грудь камня тяжелая мужская слеза… И еще вырезал Омер улитку – символ сомнения. Знал он, что сомнение гложет душу хана: зачем нужна была ему вся его жизнь – веселье и грусть, любовь и ненависть, зло и добро, все человеческие чувства?
(З книги «Легенды Крыма»)

Учень-архітектор. Бахчисарайський палац – унікальний шедевр османського зодчества ХVІ – XVII століть. Ханський палац є єдиним у світі зразком кримсько-татарської палацової архітектури й унікальним для Європи цілісним архітектурним комплексом близькосхідного цивілізаційного кола. Будівлям Хансарая не притаманна нарочита монументальність, навпаки – легкі двохярусні споруди, оздоблені безліччю дрібних деталей, кольоровими розписами, органічно входять до ритму живої рослинності, що оточує їх зовні. Усюди простежується принцип близькосхідної культурної традиції, котрій притаманне споглядання явищ і предметів. Прикладом цього є «Фонтан сліз». Це найвидатніша пам’ятка в палаці, збудована у 1764 році, за легендою мала висловити сумні почуття закоханого. Легенда поетично інтерпретує символіку фонтана: мармурова квітка, що роняє сльози. Вони наповнюють горем Чашу серця. Час загоює рани серця й скорбота вщухає. Але пам’ять поновлює біль. Так продовжується протягом всього життя – страждання змінюються просвітленнями й навпаки.

Учень. Фонтан любви, фонтан живой!
Принес я в дар тебе две розы.
Люблю немолчный говор твой
И поэтические слезы.

Таємниця, що оточує ім’я Діляри-бікеч та історію створення фонтана на її могилі, стала основою романтичних легенд та поезій О. Пушкіна, А. Міцкевича, Лесі Українки.

Звучить музика Чайковського «Жовтень». (Слайд 9)

Читець. А зараз золотом блищать дуби та клени,

  І синій небосхил стає сірішим,

  Ліси скидають одяг свій зелений...

  Софіївка в цей час найчарівніша!

Для кого ж створено фонтани, гроти, арки?

  І що історія про це говорить нині?

  Все для Софії, дивної гречанки,

  Котра була подібна до богині!

Звучить музика Чайковського «Жовтень».

Учень-екскурсовод. Природа, мистецтво, кохання – це дивовижна історія появи Софіївського парку. Уманський державний дендрологічний парк «Софіївка» є шедевром світового садово-паркового мистецтва кінця XVIII – початку XIXстоліття. Заснований парк у 1796 році багатим польським магнатом Станіславом Потоцьким на честь дружини красуні-гречанки Софії, і був подарований їй у день її іменин у травні 1802 року. Софіївка дивовижна будь-якої пори. Алеї парку, скульптури, острів Кохання, озера – все це створює чудову романтичну картину.

Учень-архітектор. Архітектор Людвіг Метцель знайшов геніальне вирішення проблеми забезпечення водоймищ та гідротехнічних споруд водою, скориставшись природними особливостями. В основу композиційного вирішення центральної частини парку покладені сюжети з міфології Стародавньої Греції та Риму, а деякі місця нагадують оселю грецьких богів, героїв, письменників та філософів.

Два учні читають за ролями віш Оксани Пахловської "І день мине, і два, і вік..." Демонстрація слайдів 10,11,12.

Учень-мистецтвознавець. Тема кохання зустрічається в багатьох творах літератури, кіно. Усім відома мелодія з кінофільму «Мій ласкавий та ніжний звір», що був знятий за мотивами повісті А.П.Чехова «Драма на полюванні». Музика, театр , кіно, без сумніву, все це може викликати певні емоції. Але пригадуються слова майстра Омера: чи можна з каменю зробити сльозу? Як змусити камінь, глину, гіпс або бронзу розповісти про кохання? На межі XIX – XX століть жив і творив геніальний французький скульптор Огюст Роден (1840 – 1917). У 1883 році скульптор Альфред Буше запросив Родена навчати групу його студенток. З поміж інших особливим талантом і витонченістю вирізнялася юна Каміла Клодель. 

Учень-оповідач. Огюст очень удивился, когда назавтра Буше привел Камилу Клодель. …но внешность Камилы поразила его.

Она красива, подумал он, ощутив внезапное волнение. Сколько в ней изящества, элегантности. Какая великолепная осанка… В чертах лица столько гармонии…. Ее улыбка наполняла его радостью. (Дэвид Вейс «Нагим пришел я…»)

Учень – мистецтвознавець. Каміла стала музою скульптора Огюста Родена. Кохання надихнуло майстра на створення таких скульптур, як «Вічна весна», «Думка», «Поцілунок», «Аврора» та багатьох інших. Самим знаковим його творінням були «Ворота Пекла», тему якого навіяв твір Данте «Божественна комедія». В його руках звичайний матеріал заговорив усіма людськими почуттями та емоціями. Звучить скрипкова композиція «Авве, Марія». Демонстрація слайду 13.

Читець виконує уривок вірша Едуарда Асадова від слів: "Любовь - беспричинность" від слів: "Любить – это видеть любой предмет..." до слів: Кто сердцем способен любить и верить! Учень-скульптор демонструє власні вироби. Звучить музика, мінус до пісні.

Ведучий. Мистецтво – це почуття і емоції. Для нас, звичайних людей, почуття і емоції також мають велике значення, бо ми теж творимо власне життя. Найголовніше для митця – бути схвильованим, мати надію, вірити, пам’ятати прекрасне, любити. Мистецтво дає нам прекрасний урок щирості та кохання. Кохання – це магія душі.